ДО́ЙДА, и, ж.

1. розм. Те саме, що до́ка.

2. заст. Мисливський собака-шукач. Лис хвостом виляє, Як дуже Дойда налягає (Котл., І, 1952, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 350.