ДОЗВІ́ЛЬНО, присл. Вільно, без будь-яких обмежень; привільно. Як дозвільно було йому і всім у цьому полі! (Скл., Святослав, 1959, 175); Людському роду і дикому звірю [звіру] дає [земля] існування, Пашу тварині усій постачає, щоб сита і буйна В світі дозвільно жила (Зеров, Вибр., 1966, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 347.