ДОДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. Насилу, з труднощами доходити, добиратися куди-небудь, до чого-небудь. — А я ледве додибала до вашої хати (Шевч., 1, 1951, 320); Данько зовсім знесилився, доки, спираючись на материне плече, додибав до саней (Гончар, Тавргя.., 1957, 425).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 344.