ДОДЗВО́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОДЗВОНИ́ТИСЯ, воню́ся, во́нишся, док., до кого-чого, рідко кого, чого. Дзвонячи, домагатися відповіді. Пі шла [Тетяна Федорівна] з Друзем до телефонної будки й терпляче чекала, поки він додзвонювався до чергового лікаря й розмовляв із ним (Шовк., Людина.., 1962, 429); — Сидите цілий день у себе в хаті — не додзвонишся вас! (Л. Укр., III, 1952, 547); Телефоністка ніяк не може додзвонитися до секретаря райпарткому (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 548).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 344.