ДОГІ́ДНИК, а, ч., розм. Той, хто намагається догодити кому-небудь; догідлива людина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 339.