Про УКРЛІТ.ORG

догори

ДОГОРИ́, присл. У напрямку від землі вгору. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (Номис, 1864, .№ 2472); Асмус підвів догори обличчя й довго дивився на небо (Скл., Святослав, 1959, 45).

◊ Догори́ нога́ми (дном) — протилежно до звичайного, різко порушуючи звичайний порядок. Коли б дати волю, дівчина зараз все в кімнаті перевернула б догори ногами (Собко, Звич. життя, 1957, 110); Догори́ дри́гом див. дри́гом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 341.

вгору