ДОГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Закінчувати годувати (у 1 знач.).

2. Годувати (у 2 знач.) до певного строку. Мотрю узяв Грицько догодувати до смерті (Мирний, II, 1954, 301); — І там треба побувати, і туди заглянути, і суши собі голову, чим скотину догодувати… (Кучер, Трудна любов, 1960, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 341.