ДОГО́ДНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що задово́лений. Він зо всього був догодний. Досить з нього, що не був він Ні голодний, ні холодний (Л. Укр., І, 1951, 364).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 341.