ДОВЖНИ́К, а́, ч., діал. Боржник. — Я й моя мати — довжники ваші, моя пані, — говорив я далі (Коб., III, 1956, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 333.