ДО́ВГІСТЬ, гості, ж., рідко. Абстр. ім. до до́вгий. Була саме пора, коли кущі і дерева змагалися в довгості тіней (Вільде, На порозі, 1955, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 331.