ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, а, е. Який довго триває, існує і т. ін.; довгочасний. Хліб засихає на полі, спалений довготривалою спекою (Кол., Терен.., 1959, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 332.