ДОВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док., розм.

1. Валитися до кінця, повністю. Високо піднімався угору червоний стовп цегли.. То частина стіни ще не довалилася (Мирний, І, 1954, 248).

2. Докладаючи великих зусиль, добиратися куди-небудь. Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (Котл., І, 1952, 122).

3. З великим завзяттям і охотою братися за що-небудь. Доваливсь, як віл до браги (Номис, 1864, № 12199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 328.