ДОБІ́ЛА, присл., рідко.

1. До білого кольору. Над усім стовбичив у прекумедній поставі добіла виварений.. кістяк (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 496).

2. До білого жару. Розпекли добіла дріт — Очі вмив гарячий піт… (Мал., II, 1956, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 319.