ДОБУДИ́ТИСЯ, уджу́ся, у́дишся, док., перех., розм. Розбудити не відразу, а після певних зусиль. Лінивого не добудишся, як мертвого не докличешся (Укр.. присл.., 1955, 201); — Оце я будила, будила свого старого, та й не добудилась (Н.-Лев., III, 1956, 20); Під тином.. попримощувалися жінки і тепер не можуть добудитись дітей, які сплять на приполах кожухів (Стельмах, Хліб.., 1959, 406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 328.