ДОБРОЧИ́ННІСТЬ, ності, ж. Зроблене добро; корисний вчинок. Подякував панотець за доброчинність і пішов додому (Свидн., Люборацькі, 1955, 15); Є в нашому суспільстві вищий критерій оцінки всіх доброчинностей людей-— відношення їх діяльності до інтересів комунізму (Талант.., 1958, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 326.