ДОБРОСЕ́РДИЙ, а, е. Який має добре серце; лагідний і чуйний до людей. Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але.. добросерда (Коб., III, 1956, 251); Добросерда сестра, смаглява шахтарочка Наташа, доглядає в палаті за ним (Гончар, Людина.., 1960, 198); // Який виражає добре, лагідне, чуйне ставлення до людей. Той рух, а можливо, й добросердий вираз на обличчі відразу був помічений голодними (Збан., Сеспель, 1961, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 325.