ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що добросе́рдий. Чоловік був добросердечний і смирний. А от убили [фашисти] (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 325.