ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ, а, е.

1. Який відзначається порядністю. Він був добропорядною, тихою людиною (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 13).

2. перен. Який відзначається позитивними ознаками. Воєвода здавався захопленим тільки школою, тільки друкарнею.. та іншими добропорядними справами (Ле, Наливайко, 1957, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 325.