ДОБРО́БУТ, у, ч. Матеріально-побутове забезпечення; достаток. Добробут народний та воля — То наша найперша засада (Граб., І, 1959, 367); Метою комуністів є побудова суспільства, де буде забезпечено загальний добробут, процвітання усіх народів, вічний мир між націями (Маніф. миру, 1957, 29); Федір належав до тих людей, що найменше дбають про свій власний добробут (Руд., Вітер.., 1958, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 324.