ДИХАВИ́ЧНИЙ, а, е, зах. Хворий на дихавицю. Дяк у них був старий і дихавичний (Фр., VIII, 1957, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 290.