ДИФТОНГІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Явище переходу простого голосного звука в дифтонг. Слова з колишнім початковим о перед складом із слабим ъ чи ь при (замінному) подовженні о й наступній «дифтонгізації» його набували раз у раз протетичного в (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 290.