ДИТЯ́ЧІСТЬ, чості, ж., розм. Властивість за знач. дитя́чий 2. Не пойнялися очі їх [краснодонців] сльозою, Хоч стільки ще дитячості у них, Коли вони на страту, як до бою, Ішли по рідних вулицях сумних (Бичко, Сійся.., 1959, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 289.