ДИСПУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Брати участь у диспуті, спорі. Марив та диспутував.., декламував Верлена (Фр., IV, 1950, 39); Читач уважніше прислухається до диспутів і сам гаряче диспутує (Рад. літ-во, 5, 1962, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 286.