ДИРИЖА́БЛЬ, я, ч. Повітроплавний апарат з корпусом, наповненим газом, легшим від повітря, який має двигун з повітряним гвинтом; керований аеростат. Шкапа з безліччю сухих ребер була, мов кістяк дирижабля (Донч., Зоряна фортеця, 1938, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 282.