ДИРИГЕ́НТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дириге́нт. В повітрі черкнула диригентська паличка, мов завісу підняла (Вас., Незібр. тв., 1941,64); // Признач. для підготовки диригентів. Був наплив [вступників] і на відділи фортепіанний, диригентський та народних інструментів (Кучер, Дорога.., 1958, 58); Із специфічно диригентських дисциплін слід назвати такі: тактування, читання партитури.., аранжування, інструментування, володіння голосом (Осн.. диригув., 1960, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 282.