ДИМЧА́СТИЙ, а, е. Який має вигляд диму, подібний до диму. Повінув вітрець; розірвав димчасту хмарку, що застувала сонце (Мирний, II, 1954, 77); Густа димчаста завіса вкрила обрій (Жур., Вечір.., 1958, 154); // Який має колір сірого диму; попелясто-сірий. На обочині зачорніли димчастими краплинками ягід кущі терену (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 141).

∆ Димча́стий топа́з (кварц) —різновид прозорого або напівпрозорого кварцу попелясто-сірого або бурого забарвлення. Гірський кришталь, забарвлений домішками в ліловий колір, називається аметистом, а в буруватий — димчастим топазом (Заг. хім., 1955, 445); Димча́сті окуля́ри — захисні окуляри із склом темного кольору. За рулем сидів маленький боєць у великих димчастих окулярах (Гончар, І, 1954, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 279.