ДИМОРФІ́ЗМ, у, ч.

1. біол. Наявність у одного виду тварин більш або менш різко відмінних форм.

∆ Стате́вий диморфі́зм — відмінність між самцем і самкою. Порівняно до роменських, холмогорські гуси мають довшу шию і менш виражений статевий диморфізм (Птахівн., 1955, 47); Сезо́нний диморфі́зм — відмінність забарвлення тварин у різні пори року.

2. бот. Наявність в одного виду рослин двох форм або наявність у якого-небудь органа рослини подвійної форми. У частухи спостерігається диморфізм листків, бо підводні листки довгі — лінійні (Практ. з систем. та морф. рослин, 1955, 179).

3. геол. Явище кристалізації речовин однакового хімічного складу у двох різних формах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 278.