ДИЛІЖА́НС, а, ч., заст. Багатомісна карета для кінного перевезення пасажирів і пошти. Давненько було це. Нас скілько душ чужих один одному людей їде в одкритій будці диліжанса (Вас., І, 1959, 183); В тих диліжансах було три класи — перший у самій середині, там менше підкидало на вибоїнах, ззаду — другий клас, а попереду — поруч кучера — третій (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 97); Тепер повз них [дуби] їздять гінці царські, губернаторські в поштових диліжансах (Бурл., О. Вересай, 1959, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 277.