ДИЛЬО́ВАНИЙ, а, е, зах. Зробл. з дилин. З гуркотом бричка вкотилася в коршемні дильовані сіни (Фр., VII, 1951, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 277.