ДИВОГЛЯ́ДІЯ, ї, ж., діал. Диво. — Се .що за дивоглядія? — спитав Тугар Вовк, коли старці почали наближатися до них (Фр., VI, 1951, 25); — І тут я зметикував, що Сердюки захотіли насміятися з мене.. та й вирішили зі мною таку дивоглядію вчинити (Стельмах, Хліб.., 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 273.