ДИВОГЛЯ́ДНО, діал. Присл. до дивогля́дний. Ще дивоглядніше лунали то п’яні, то тривожні крики (Фр., VI, 1951, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 273.