ДИВО́ВИЩЕ, а, с. Те саме, що ди́во. Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (Фр., IV, 1950, 505); — Бацили позамерзають.. Ми не занесемо на собі на той світ цих дивовищ (Н.-Лев., IV, 1956, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 273.