ДИВО́ВИСЬКО, а, с. Те саме, що ди́во. [Горожанин:] Я в минулу середу бачив Рудого.. От дивовисько було! Такий був п’яний та розхристаний, що жінки іншою вулицею обходили! (Мам., Тв., 1962, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 273.