ДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. ди́вляться; недок.

1. куди, на кого — що, в що. Спрямовувати погляд, прагнучи побачити кого-, що-небудь. Марта стояла якраз передо мною і дивилася кудись далеко, між дерева у садок, задумалась (Вовчок, VI, 1956, 239); Матюха довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім одійшов на крок (Головко, III, 1957, 146); * Образно. — Співає соловей, неначе у садочку, А серед ночі, в тихий час, Тут мавочки гуляють у таночку, І ясний місяць дивиться на нас (Гл., Вибр., 1957,146); // без додатка. Бути з розплющеними очима; мати змогу бачити. Бреше та й дивиться, хоч би очі заплющив (Номис, 1864, № 6946); Погляд, мов хто туманом заснував. Він і дивився і нічого не бачив (Мирний, І, 1954, 278); [Рената (подає воду.. і помагає Люцієві очутити Нартала):] Вже дивиться. Либонь йому вже легше… (Л. Укр., II, 1951, 429); // Про очі. Очі неначе побільшали і дивились кудись далеко, минаючи дерева (Коцюб., І, 1955, 36); Його сині очі, подібні до Настиних, дивились прихильно і щиро в очі дівчині (Л. Укр., III, 1952, 582); Дитячі очі… Ось вони дивляться на вас, іскряться безмежною цікавістю (Вол., Сади.., 1950, 26); // Підглядати, заглядати туди, де є щось цікаве, приховане і т. ін. — Вийду я з хати та з-за дверей і дивлюсь, а воно й водить оченятами — шукає мене! (Вовчок, І, 1955, 65); Вийшла далі мати на двір, під калину, з-за пшенички дивиться давай (Тесл., Вибр., 1950, 101); // розм. Намагатися знайти очима кого-, що-небудь. [Ганна:] Ти осьдечки, а я тебе в церкві дивлюся (Кроп., II, 1958, 20); // у що. Спостерігати за чим-небудь за допомогою оптичного приладу. Все незнайомі люди.. пильно обдивлялись водокачку і в якусь трубку на триніжку — на неї дивилися (Головко, II, 1957, 169); * Образно. Тюпцем круг неї [землі] лисий місяць Беззубо дивиться в монокль (Тич., І, 1957, 121); // наказ. сп. дивись! (перев. скорочено: див.). Уживається як знак посилання в тексті.

◊ Бі́сом диви́тися див. біс; Во́вком диви́тися див. вовк; Диви́тися в зу́би див. зуб; Диви́тися в ко́рінь див. ко́рінь; Диви́тися в о́чі (у ві́чі) див. о́ко; Диви́тися в рот див. рот; Диви́тися за собо́ю — те саме, що Сте́жити за собо́ю (див. сте́жити). — І за собою дивись. Он, глянь, розпатлалася, одна коса розплелася (Хижняк, Тамара, 1959, 92); Диви́тися згори́ вниз див. згори́; Диви́тися зи́зом див. зиз; Диви́тися і́ншими очи́ма див. о́ко; Диви́тися крізь па́льці див. па́лець; Диви́тися нема́ на що́ — про щось незначне, мізерне; Диви́тися пра́вді в о́чі (у ві́чі) див. о́ко; Диви́тися сме́рті (небезпе́ці) в о́чі (у ві́чі) див. о́ко; Ди́влячись як; Ди́влячись де; Ди́влячись коли; Ди́влячись яки́й і т. ін. — в залежності від того, як (де, коли, який і т. ін.); За́шморгом диви́тися див. за́шморг: Куди́ ди́виться хто — чому не звертає уваги, не турбується хто-небудь про когось, щось. — Така багачка, вродлива, а покохала такого убогого?.. Та куди ж батько та мати дивилися?.. (Мирний, II, 1954, 251); Куди́ о́чі ди́вляться див. о́ко.

2. перен. Звертатися думками до кого-, чого-небудь, кудись. Упевнено дивляться радянські люди в своє світле майбутнє, упевнено йдуть вони до нових перемог (Рад. Укр., 13.IX 1950, 1); * Образно. Сміло дивимось у даль, Наші сили свіжі (Мас., Побратими, 1950, 8); // на кого — що і без додатка. Робити що-небудь предметом своєї уваги; спостерігати. — Як облатався [Серединський], обшився, став на панка схожий, тоді почав до мене підступати.. Потім дивлюсь, — вже і втиривсь у мою хату! (Н.-Лев., І, 1956, 123); Дивлячись на своє життя, він звав його не безщасним і не бездольним, але трудним — собачим, — часом приходилося гибіти і на дощі і на холоді (Мирний, І, 1954, 150); // Звертати увагу, зважати на кого-, що-небудь. — Не дуже на те дивись, що розказують (Кв.-Осн., II, 1956, 233); — Ви не дивіться на те, що вона [дівчина] такою дурненькою виглядає, такою нещасною, о-о! Це.. іродове кодло, найлютіший ворог людський! (Мирний, І, 1954, 47); // Брати приклад з кого-небудь. А также всі його [царя Латина] підданці Носили латані галанці, Дивившись на свого царя (Котл., І, 1952, 164); // Виявляти зацікавлення, інтерес до кого-, чого-небудь. Значення столичних виборів величезне. Вся Росія дивиться тепер на Петербург (Ленін, 12, 1949, 1); На наш народ, на нашу культуру дивиться світ (Корн., Разом із життям, 1950, 90).

3. на що, перен. Мати певну точку зору на що-небудь, ставитись певним чином. [Печариця:] Там [в університеті] усе багаті люди вчаться, що ласо змалку їли та багато поводилися, — от через те вони так і на світ дивляться (Мирний, V, 1955, 146); — Мовчали б краще, колего,.. та не дратували пана Тиховича своїм легкодумством. Адже ви знаєте, як він поважно дивиться на свою місію… (Коцюб., І, 1955, 197); Гайовий (а його підтримала більшість, в тому числі і Федір Іванович) дивився на це [пропозицію] інакше (Головко, II, 1957, 430); // Вважати ким-, чим-небудь; приймати за когось, щось. На відміну від інших шляхетських авторів Боплан дивився на козаків, передусім, як на трудову верству, а вже потім, як на вояків (Укр. іст. ж., 1, 1960, 113); — Тільки нехай не дивиться на нього Мотузка отак, мов перед ним гад який сидить (Головко, II, 1957, 164); // розм. Розцінювати, сприймати яким-небудь чином.

4. за ким-чим або з спол. щоб. Наглядати за ким-, чим-небудь, піклуватися про кого-, що-небудь. — Я за тобою не примічаю, не дивись і ти за мною (Кв.-Осн., II, 1956, 405); — Брате, Якове! вона [жінка] тут буде… при батькові, при тобі. Дивися ти за нею… гляди її… (Мирний, IV, 1955, 51); — Швидко нас знову в кухні забрали: матір дивитись за дробиною, і мене з нею… (Мирний, II, 1954, 289).

5. розм. Виявляти нерішучість, розгубленість або байдужість, безсторонність до кого-, чого-небудь. [Неофіт-раб:] Учили ви мене любити ближніх, так научіть мене їх боронити, а не дивитись, опустивши руки, як в рабстві тяжкім браття погибають (Л. Укр., II, 1951, 237); [Аркадій:] Мене схилили, зламали, а ти спокійно дивишся… (Корн., І, 1955, 141).

6. Оглядати, розглядати кого-, що-небудь з метою ознайомлення. Громада.. рушила на ведмедів дивитись, що цигани навели в село (Кв.-Осн., II, 1956, 262); Вихваливши ту кімнату, що ми з хлопчиком собі найняли, хазяйки повели дивитись, показували столову [їдальню] (Вовчок, І, 1955,373); Іде чернець у Вишгород На Київ дивитись, Та посидіть на пригорі, Та хоч пожуритись (Шевч., II, 1953, 37); // Розглядати себе; видивлятися. Я вскочила в покої та давай дивитись з Катериною в дзеркало (Н.-Лев., II, 1956, 260); // Проглядаючи, знайомитися із змістом чого-небудь. Усюди був [чужий] і все робив, що хтів; дивився в книжку, сам робив книжки, і шив, і чай варив (Л. Укр., І, 1951, 402); — А пани? Адже вони дивляться у письмо, знають, що гріх, як на світі треба жити по правді, не те, що я — темний (Коцюб., І, 1955, 97); // Бути глядачем у театрі, брати участь у перегляді вистави і т. ін. Мама їздила в Харків на «Різдвяну ніч» дивиться (Л. Укр., V, 1956, 6); Наша нова, лялькова справа примушувала їздити в театр, дивитися там постановки (Моє життя в мист., 1955, 23); // рідко. Оглядати з метою встановлення чого-небудь. Вчора дивились моє серце і замалювали його в рентгенівському кабінеті. Велике (Коцюб., III, 1956, 454).

7. на що, у що, перен. Бути повернутим, виходити куди-небудь. Двоє вікон від вулиці, двоє дивляться на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм подвір’я (Коз., Сальвія, 1959, 6); Жіночий монастир Дивиться віконцем на пустир (Воронько, Драгі.., 1959, 91); // Бути скерованим, спрямованим куди-небудь. Ось водокачки силует мов лине в неба шати… Гармата дивиться вперед, і ми біля гармати (Сос., Близька далина, 1960, 72); Лежало нас сорок один. Всі мушки [гвинтівок] дивились у дріт (Ю. Янов., V, 1959, 74).

8. перен., рідко. Мати який-небудь вигляд, виглядати як-небудь. Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни (Фр., III, 1950, 127).

9. наказ. сп. диви́сь!, диві́ться!; у знач. вигукового слова: а) виражає зауваження, застереження, погрозу. — Дивись, Івасю, не одходь, братику; я зараз вернусь (Вовчок, І, 1955, 38); — Лисичко, їж, їж, та дивися, Дрібними кістками, бува, не вдавися (Фр., XIII, 1954, 264); — Ти тілько мені будеш що казати учителеві, то — дивись! — І, показуючи кулак, шпарко замахнувся [хлопчик] ним (Мирний, І, 1954, 327); б) виражає здивування, подив, докір, обурення. [Молодий грек:] Піфагорейці? Се вже ти збрехала, сі чисті люди, хоч кого спитайся! [Жінка:] Дивись ти! — «Чисті»! — Я хіба нечиста? (Л. Укр., II, 1951, 521); От який характер виявився в цього Котова! Зовні такий непоказний, ..а дивись ти, який колючий! (Собко, Біле полум’я, 1952, 281).

10. наказ. сп. диви́сь!, розм., у знач. вставн. сл. Можливо. Без коней їздять [люди], — ще колись І не такеє диво буде: От-от — дивись — На місяць злізуть панувати (Гл., Вибр., 1957, 102); Так воно часом здається, що вже нема виходу, а воно, дивись, і знайдеться зовсім несподівано (Л. Укр., V, 1956, 163).

11. 1 ос. теп. ч. дивлю́сь, ди́вимось, у знач. вставн. сл. Помічаю, помічаємо; бачу, бачите. Мій парубок, дивлюсь, ніби почав приставати (Вовчок, І, 1955, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 270.