ДЕСЯ́ТОК, тка, ч.

1. Одиниця рахунку однакових або однотипних предметів, явищ і т. ін., що дорівнює десяти; десять. Кінні дружини і полки.. складалися з окремих одиниць — десятків, сотень (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 367); Найбільш запиленим повітря буває влітку і восени, коли в одному кубічному сантиметрі повітря кількість пилинок.. може досягти кількох десятків тисяч (Метод. викл. анат.., 1955, 122).

2. тільки мн. Назва передостанньої цифри багатозначного числа.

3. тільки мн. Велика кількість кого-, чого-небудь. Десятки наших колгоспників мають власні легкові автомашини і мотоцикли (Рад. Укр., 19.IX 1961, 2); Майнули в повітрі десятки крил — і голубина зграя знялася в блакить (Донч., І, 1956, 55).

◊ Не [з] полохли́вого (лякли́вого і т. ін.) деся́тка — про сміливу людину. — Та ні, хлопець не полохливого десятка. А що поранило його, це ж не його провина (Головко, II, 1957, 579).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 257.