ДВОСІ́ЧНИЙ, а, е. Загострений з обох боків. Хто дав мені одваги меч двосічний? (Л. Укр., І, 1951, 195); * У порівн. Але хай вона одшліфує, вигострить її [поезію] і вже тоді, мов крицевий двосічний меч, віддасть народові (М. Ол., Леся, 1960, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 226.