ДВОРА́К, рідко ДВОРЯ́К, а́, ч., іст., розм. Селянин, що працює у панському дворі; дворовий (у 2 знач.). Нема в світі так нікому, як тим бідним дворакам (Думи.., 1941, 228); Крутиться там ціла купа лакеїв та двораків (Фр., II, 1950, 366); Ніхто не бачив, як о. Гервасій вже на цей раз вертався з двору, чи смутний, чи веселий; а за ним два дворяки йшло (Свидн., Люборацькі, 1955, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 224.