ДВЕРНИ́Й, а́, е́. Прикм. до две́рі. Хтось із школярів витяг з-під парти якогось патика й засунув за дверну клямку (Вас., II, 1959, 90); Вона востаннє у дверне дзеркало глянула на себе (Головко, І, 1957, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 217.