ДВАДЦЯТИЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що двадцятирі́чний. Тут він пас панську худобу.. Та й хіба він сам, за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? (Коцюб., І, 1955, 339); * Образно. Між пілотом і танкістом Дівчина стоїть .. То ж стоїть — двадцятилітня, Повна сміху, гроз і квітня — Молодість моя! (Мал., 1, 1956, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 216.