ДБА́ЙНИЙ, а, е, діал. Дбайливий. [Круста:] Яке то щастя мати жінку дбайну! (Л. Укр., II, 1951, 392).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 215.