ДАТУВАТИ́СЯ, у́ється, недок,

1. Належати до якогось певного часу, визначатися якоюсь датою. [Сімон:] Ми цілий рік — бо від року датується наша приязнь — і дня не проминули, щоб не лишити.. пам’ятки по собі (Фр., IX, 1952, 9); Найдавніші іригаційні споруди виявлені археологами в Криму. Вони датуються приблизно VIII-V ст. ст. до н. е. (Знання.., 6,1966, 4).

2. Пас. до датува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 214.