ДАРУ́НОК, нка, ч. Річ, яку дарують; подарунок. Посилаю Вам новорічний дарунок, другу частину «Fata morgana» (Коцюб., III, 1956, 382); Споруджується тут [у Варшаві] величний будинок Палацу культури і науки — братерський дарунок радянського народу (Рад. Укр., 5.IX 1952, 4); * Образно. Наші сиві сталевари Видають дарунок краю (Нагн., Слово.., 1954, 72); // розм. Гостинець. Дарунків не купувала, бо не було за що (Кобр., Вибр., 1954, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 213.