ДАРУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. дарува́ти 1. Церква збільшувала своє землеволодіння завдяки даруванням князів і бояр (Іст. УРСР, І, 1953, 63); 3 гнівом розповідає Степан про подорож Катерини II по Україні, про дарування запорізьких земель її фаворитам, позашлюбним дітям, про остаточне закріпачення селян Лівобережної України (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 192).

2. розм. Те саме, що обдаро́вання. Часто буває, що п’єса ..дає можливість акторам виявити свої дарування (Життя Саксаганського, 1957, 71); Купрін, зрозуміло, здавав собі справу в тому, які відмінні за своїм характером дарування Діккенса і Кіплінга (Талант.., 1958, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 213.