ДАРЕМНІ́СІНЬКО, присл., розм. Зовсім даремно, марно. Думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого, тільки — коли б він скоріше йшов, а то скільки сили й людей даремнісінько гине (Л. Укр., V, 1956, 164); // у знач. присудк. сл. Зовсім байдуже. [Любов:] Вчора помічав.., а сьогодні цілий ранок тобі було даремнісінько! (Л. Укр., II, 1951, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 211.