ДАВКИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що давлю́чий. Горло одразу пересихає, в ньому каменем стає якийсь давкий клубок (Кучер, Прощай.., 1957, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 205.