ДА́ВКА, ,и ж., розм. Штовханина і тиск у натовпі. Коло вокзалу була така давка і тіснота, що страх (Мирний, III, 1954, 271); Загриміли лави, знявся крик, давка біля дверей (Шиян, Гроза.., 1956, 711).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 205.