ГІ́РКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до гора́ 1, 2. Як рожева й оранжева туча Володимирська гірка здаля (Мас., Поезії, 1950, 173); На робочому столі в Андрія лежала гірка кореспонденції, а також велика книга для телефонограм (Гур., Життя.., 1954, 57).

2. Залізнична станційна споруда для сортування вагонів залежно від місця призначення. Терень — гарний стрілочник, дисциплінований комсомолець. Але ж робота на гірці важка (Донч., І, 1956, 402).

3. Етажерка або скляна шафка для посуду. Скляна гірка ломилася від великої кількості срібного посуду, фарфорових статуеток, кришталевих ваз, оздоблених золотом (Руд., Вітер.., 1958, 174).

4. с. г. Насіннєочисна машина. При очистці насіння льону на гірці відокремлюється насіння бур’янів, яке має шершаву поверхню, таке, як у волошки, плюшки, повитиці тощо (Техн. культ., 1956, 115); Для очищення зерна від важковідокремлюваних домішок застосовують полотняні гірки різної конструкції (Механ. і електриф.., 1953, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 74.