ГІПНОТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до гіпно́з. Експериментально підтверджено і набуло дальшого розвитку положення І. П. Павлова про те, що сутністю церебральної патофізіології шизофренії є хронічний гіпнотичний стан кори мозку (Наука.., 5, 1959, 26); Не може підлягати сумніву, що гальмування, поширюючись та поглиблюючись, утворює різні ступені гіпнотичного стану і при максимальному поширенні вниз з великих півкуль по головному мозку викликає нормальний сон (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 166).

2. перен. Який має велику силу впливу. Дикою гіпнотичною силою віяло від цієї дівчини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 73.