ГІ́НКО. Присл. до гінки́й 1, 4. Раз навесні перед зеленими святками, коли вже всяка рослина розвертається пишно, бучно, гінко,.. спустилося на Солоху разом дві біди (Мирний, І, 1954, 50); Машина гінко мчить рівною дорогою (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 82); Пролітають [вітри] гінко над простором, Над широким Середземним морем, Де страйкують докери в ці дні (Шпорта, Мужність, 1951, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 71.