ГІМЕНЕ́Й, я, ч., міф. У грецькій та римській міфології — бог шлюбу. І дівчаті Людей шукала [мати]. І найшла. Та, помолившись Гіменею В своїм веселім гінекею, В чужий веселий одвела (Шевч., II, 1953, 267); Йон уже з санкції батькової.. носив на пальці мідяну каблучку від неї [Домніки] — це перше з пут чигаючого на парубків Гіменея… (Коцюб., І, 1955, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 70.